Діти повинні бути за батьками як за кам′яною стіною – відчувати себе захищено, затишно. І тоді вони будуть дивитися на світ впевнено, тому що їх батьки врівноважені та завжди знають що і як робити.

Діти копіюють дорослих – також поводяться, як їх батьки, також висловлюють свою думку про певні обставини. А якщо батьки не можуть дати ладу навіть собі, діти теж будуть відчуватися втраченими у цьому світові.
Це не означає, що у сім′ї треба обговорювати «дорослі» теми без присутності своїх чад. Ні!

Ситуацію, що склалася, необхідно обговорювати відкрито, щиро, пояснюючи дітям та втішаючи їх. Але не піддаватися безсиллю, не опускати руки, пам′ятати завжди, що поруч діти, про яких треба піклуватися, та дати їм відчуття безпеки і батьківського захисту.

Ніхто не міг подумати, що у наш час прийде війна – жорстока, нелюдська. В одну хвилину життя перекинулося.

Пам′ятаю, як ми лягали спати у мирі (відносному, тому що в Україні війна з 2014 року), а 24 лютого 2023 року, це був четвер, і це врізалося в пам’ять на завжди, о п′ятій ранку нас розбудив дзвінок від дітей, які повідомили, що почалась війна. Яка війна? Навіщо так шуткувати?! Але це була правда…

Наші дідусі та бабусі у привітаннях казали, головне, щоб не було війни. А ми трохи ображалися – чи не можна чогось побажати без цих заїжджених фраз?
Зараз розуміємо, що головне – мир, життя, спокій, можливість планувати завтрашній день.

А що відчувають наші діти? Уявляєте?

І як хочеться їх убезпечити, укрити від біди, вселити впевненість, що все буде добре, і що скоро все це закінчиться.

Що ж можуть зробити дорослі? – по-перше, пояснити дітям, що відбувається, не дивитися постійно новини і вберегти дитину від зайвої інформації.
Робити все, щоб діти виконували потрібні повсякденні дії.
А головне – слухайте дитину, розмовляйте з нею, грайтеся та підтримуйте.

Де-кілька порад батькам, як підтримати дитину в воєнні часи

Ніхто не знає, скільки ще буде тривати війна, але треба жити далі.
І тому:

1 Звичайний уклад життя

Спробуйте дотримуватися звичного укладу життя. Зрозуміло: так, як раніше вже не буде ніколи. Але обов′язки та звичні справи ніхто не скасовував. Усім потрібен час, щоб прийти в себе після травматичних подій. Однак, краще, скоріше повернутися до щоденних звичайних вправ. Це – спроба для дитини повернутися від жахливих подій до нормального життя.

2 Можливість залишатися дитиною

В мирні часи діти часто хочуть, щоб до них ставилися як до дорослих, але поводяться як маленькі діти.
Під час війни батьки чекають, що їх діти все будуть відчувати по дорослому і по дорослому поводитися. Але діти мають право залишатися дітьми. Вони зараз швидко подорослішали, у них сумний погляд людини, яка прожила вже своє життя і має великий життєвий досвід. Однак, вони – діти, їм хочеться повернутися в мирне стабільне життя, та щоб була безпека та надійність.
А тому, дозвольте дітям залишатися дітьми, хай вони плачуть, коли є бажання висловити почуття. Тільки не відштовхуйте дитину, прислухайтеся до неї, зрозумійте її, приділяйте більш уваги, не забувайте про обійми, ласкаві слова.

3 Спільні заняття

Спробуйте залучити дитину до ігри, хай страхітні часи відійдуть, на де-який час забудуться. А діти відчують себе в центрі уваги. У цьому допоможуть творчі завдання, які подобаються дітям:

– Сумісно складена розповідь, казка

Можна дивитися на малюнок і фантазувати. А щоб була інтрига, складати оповідання по черзі, коли ніхто з учасників не знає – чим закінчиться розповідь.

– Сумісне малювання

Колись, коли діти були маленькі, ми частенько малювали. Варіантів було де-кілька: кожен малює на вільну тему. Або всі малюють одне і теж – у кого краще вийде. А можна на одному великому аркуші одночасно малювати, потім цікаво подивитися – що в результаті вийде.
Одного разу син, у якого вже двоє своїх дітей, надіслав малюнки з проханням відгадати, хто автор цих творів. У процесі приймала участь вся сім′я. І хочу сказати, що автора одного малюнка я не відгадала. Спільна вправа сподобалася усім, особливо батькові сімейства, який прийшов з роботи, він так занурився у творчий процес, що старанно малював найдовше за всіх.

– Читання вголос

У своїй практиці я зустрічала учнів, які читали дуже мало, і для батьків було проблемою прищепити дітям бажання читати.
Вихід – читати дітям вголос. Адже слухати люблять усі.

Під час війни це можливість побути з дитиною разом, і відволікти її від тяжких думок та занурити у світ мандрів. І обов′язково хай все в цьому оповіданні закінчується добре. Це можливість для дитини повернутися у світ, де все зрозуміло, спокійно, мирно, впорядковано.

– Казочка на ніч

Приділяйте кілька хвилин дитині перед сном, хай дитина заспокоється та в хорошому настрої лягає спати. Розкажіть дитині казку. Сядьте рядком, та не забувайте про обійми і посмішку, а ще пам′ятайте про щирий, усміхнений погляд.

4 Переносні об′єкти

У дитини є улюблена іграшка? – це дуже добре. Для дитини це її друг, якому можна довірити свої страхи, розповісти про відчуття від якоїсь події.
З таким об′єктом дитина відчуває себе у безпеці, спокійніше засипає. Дозволяйте дитині мати таку іграшку, не лайте, якщо дитина усюди бере з собою якогось ослика чи медведика. Адже дорослі теж брали якусь милу для серця дрібничку, щоб було відчуття дому, якщо вимушено довелося кидати домівку та переселятися в більш безпечне місце. А тому, зрозумійте дитину, та дозвольте мати такий переносний об′єкт для відчуття безпеки та впевненості.

5 Ведення щоденника

Деякі діти ведуть щоденники. Не забороняйте їм цього робити, і не читайте, якщо підліток хоче довірити свої думки та почуття від пережитого лише аркушу паперу. Так дитині легше, адже у старшому віці підлітки не афішують свій внутрішній стан, а емоції потрібно висловити. І щоденник – це вихід для дитини.

6 Піклування про себе

У будь-які часи, в будь-якому стані діти хочуть бачити охайних, привітних, сучасних батьків.

Але для цього потрібно не забувати про свої потреби. Елементарно, вам необхідний час для відпочинку, щоб достатньо було сил для підтримки дитини. Вам потрібен хтось, з ким ви зможете виговоритися, поплакатися про свої відчуття, про події, які зараз переживаєте.
Не забувайте про свій вигляд – про зачіску, одяг, манікюр. Щоб не сталося, ви – приклад та опора для своїх дітей. І ніколи про це на забувайте.

А тому, сил та терпіння вам, любі батьки.

Ірина Анищенко

.