Виховний процес – складний та тривалий процес
Особливо складно дітям, які навчаються у двох школах – загальноосвітній та музичній. Як правило, ці діти займаються ще й у різних гуртках. Бувають, звичайно, винятки, але переважно діти дуже завантажені. А як складно батькам цих дітей!
У взаєминах: учень – викладач – батьки – виникають різні ситуації. І вирішити їх потрібно з позитивним результатом для всіх.
Принаймні хоча б спробувати.
Усі моменти у рубриці «Вихування ситуацією» взяті з життя музичної школи та її мешканців – учнів та вчителів.
І, можливо, статті допоможуть Вам, шановний читачу, прийняти правильне рішення у схожій ситуації. Тому що в деяких ситуаціях, але вже пізніше, коли все відбулося, починаєш аналізувати, та розумієш, що треба було відреагувати інакше. Але це вже згодом.
З віком я зрозуміла, що з усього потрібно отримувати для себе урок – з хорошого, і не дуже.
Все наше життя – набуття досвіду
Часто, здійснюючи вчинок, діти хочуть самоствердитись, але як це зробити, ще не знають. Такі самі ситуації трапляються і з дорослими.
Адже щоб жити у суспільстві вихованих людей, необхідно виховати, насамперед, себе.
А як Ви, шановний читачу, виходили зі складних ситуацій? Чи завжди правильно? Або пізніше Ви розуміли, що потрібно було вчинити по-іншому?
Можливо, ці статті допоможуть багато на що поглянути по-іншому або переконатися у своїй правоті.
Подивимося!
Ситуація №1 – «Я не хочу грати»
Чотирирічний карапуз на уроці фортепіано. Батьки – лікарі, бабусів-дідусів поруч немає. Старша дитина – вже школярка, і їй доводиться бути самостійною – часто приїжджає до музичної школи сама. Меншого, як естафетну паличку, передають медики шляхом прямування до хворого.
Дитину «притягли на музику» з дитячого садочка, зараз інші діти спатимуть. А від цього чада вимагають грати.
– Я не хочу грати! – А що ж ти хочеш? – Запитує викладач. – Їсти!
Викладач замислилась. – Бутерброд будеш? – І чай теж!
Після чаювання вчитель: – А давай пограємось у залізницю! – Благо, іграшки у класі є.
Викладач та чадо повзають по підлозі – дуже до речі палас, якраз для таких випадків.
– Перша станція буде Фа. – Неправильно! – кричить карапуз. – Перша станція буде До. А ще Ре, Мі, Фа, Сіль, Ля, Сі. – Який ти молодець! А я забула! Зате я знаю віршик:
До – Ре – Мі – Фа – Сіль – Ля – Сі
Кішка їхала у таксі
Сі – Ля – Сіль – Фа – Мі – Ре – До
І приїхала до кіно!
Я теж хочу вивчити! – категорично заявляє карапуз.
І тепер це не маленький бунтар, а м’який пластилін. Працюй та твори! Але пластилін із характером.
А це вже цікаво!
Мораль: Хитрість схожа на мудрість!
Ірина Анищенко