Урок у музичній школі. Учні слухають музику на музичній літературі.
Але сказати «слухають», значить нічого не сказати. Діти не дуже уважні. Твір звучить, а учні його не чують.
Дітей можна зрозуміти – шість-сім уроків у загальноосвітній школі, урок сольфеджіо, і ось музична література.
Але урок проводити треба, і важливо, щоб час не було витрачено учнями марно.
— Люб мої, а з чого починається музика? – несподівано учні чують запитання викладача. –
А починається музика з тиші!
Вміння розуміти музику починається з уміння слухати тишу.
Звук має народжуватись у тиші, а шум «вбиває» музику.
Що ж можна зробити, щоб тиша оточувала музику?
У нашому житті ми самі створюємо шум: магнітофони, радіо, телевізори, комп’ютери заважають і не дають змоги відчути справжнє музичне звучання.
Не можна слухати поспіль і без розбору будь-яку музику. Так вона стає просто шумовим фоном.
Музика – духовне харчування. А в їжі повинен бути порядок, тим більше в їжі духовній.
Уявіть, що буде, якщо з ранку до ночі все є поспіль, без розбору і без зупинки?
Те саме відбувається і з музикою. Коли звучить музика, це означає, що композитор говорить з нами про свої думки, переживання, почуття.
Адже, якщо людина нам щось розповідає, то перебивати, а тим більше не слухати її – це нетактовність.
А яка ж різниця між спілкуванням людей та нашим спілкуванням з музикою?
Просто, в одному випадку це наш відгук на мову співрозмовника, а в іншому – наші емоції, наші настрої та наш душевний відгук на почуту музику.
Тому серйозна музика вимагає особливої уваги. Слухаючи класичну музику, не можна відволікатися і метушитися, бо з нами розмовляє композитор. І ми прислухаємося до його музичних думок і поринаємо в емоційний світ звуків.
Музика народжується у тиші, і з тиші з’являються музичні звуки.
Мораль: Якщо ми навчимося слухати тишу, ми навчимося чути та розуміти музику.
Ірина Анищенко
.