Одного разу на музичному вечорі виконувалися пісні Шуберта. На концерті був присутній і сам маестро.
Романси виконувала молода приваблива співачка. Але голос у неї був такий різкий, що композиторові стало ніяково.
Жінка, яка сиділа поряд із Шубертом, була вражена співом вокалістки.
– Яка чуттєвість у її виконанні!
– Не сперечаюся, – відповів Шуберт. – Однак співчуття у неї немає жодної крапельки.
Якось художник Моріц Швінд прийшов у гості до свого друга Шуберта. На той момент композитор мав скрутне становище з грошима. І як на зло в нього закінчився весь нотний папір. Тоді митець знайшов вихід: він сів за стіл і став креслити на папері паралельні лінії, заповнюючи нотними станами лист за листом.
Коли згодом митця запитували, який зі своїх малюнків він вважає найкращим, той відповідав:
Нотні лінійки Шуберта!
Одного разу Шуберт написав фортепіанну фантазію «Мандрівник» і захотів зіграти її своїм друзям. Фантазія виявилася настільки технічно складною, що навіть Шуберту, чудовому піаністу, карколомні пасажі у фіналі виявилися не під силу.
– Самому бісу не зіграти їх! – Вигукнув композитор з досади.
.