Якось Гайдн зайшов у лавку з нотами і запитав, чи немає гарних музичних п’єс. «Знайдеться, – відповів продавець, – я щойно надрукував чудову п’єсу Гайдна».

 

“Ах ось як! – відповів Гайдн. – Вона мені й не потрібна».

– Як вам не потрібна музика Гайдна? А що ви можете заперечити проти неї?

– «Дуже багато, але не варто про неї говорити, якщо вона мені не підходить, покажіть краще щось інше».

Тоді торговець, пристрасний шанувальник Гайдна, заявляє: «Ні, добродію, у мене, правду кажучи, є ще інші ноти, але вони не для вас», – і повертається до покупця спиною.

Гайдн, розсміявшись, іде до виходу. Цієї хвилини до крамниці входить знайомий Гайдна і, вітаючись з ним, називає композитора на ім’я. Почувши це, торговець повертається нотами і роздратовано каже: «Так, так! Саме Гайдн! А тут ось знайшлася людина, яка не любить музику цього чудового композитора!»

Гайдн та його знайомий сміються. Все прояснюється, і продавець дізнається, хто, власне, заперечував проти Гайдна.
 

 

 Якось у Лондоні Гайдн диригував своєю симфонією.
Слухачі покинули місця та стовпилися біля сцени, щоб поблизу розглянути знаменитого композитора.

Несподівано зі стелі впала люстра і з гуркотом розлетілася на безліч уламків. Глядачі оніміли – вони були врятовані лише завдяки своїй цікавості.

Схвильований Гайдн сказав: «Моя музика чогось варта, раз вона врятувала життя щонайменше тридцяти чоловік».

 

 

Одного разу Гайдн посперечався з Моцартом – хто зіграє щойно вигадану Моцартом п’єсу.

Гайдн взявся за виконання з умовою, що той, хто програв, купить шість пляшок шампанського. Але раптом вигукнув: Це неможливо зіграти! Мої руки зайняті виконанням на різних кінцях інструменту. А тим часом ще треба брати ноти посередині клавіатури».

– Дозвольте, – сказав Моцарт, – я зіграю. Він почав грати, а дійшовши до складного місця, на подив усіх, нахилився і притиснув носом потрібні клавіші.

 

Усі розреготалися. Довгий ніс врятував Моцарта.
А Гайдну довелося купувати шампанське.

Ірина Анищенко

.