Якось Йогану Штраусу не вдавався вальс, який він писав. Через це композитор сердився і був роздратований.
Його син, теж Йоган, не втримався, підійшов до рояля і зіграв уривок, який ніяк не виходив у батька.
Як виявилося, син уже давно займається у найкращого скрипаля штраусовського оркестру. А оплачує уроки, заробляючи на репетиторстві у сусідській родині кравця.
Бувало так, що ні у батька-Штрауса, який складав музику за роялем, ні у сина-Штрауса, який сидів з уроками з латинської мови, не ладналися справи. І тоді син складав за батька новий вальс, а батько займався уроками сина.
Так було часто, і всі були при цьому задоволені.
Якось син-Штраус вирішив допомогти матері – батько пішов із сім’ї, але треба було виховувати дітей, а їх було п’ятеро разом із Штраусом-молодшим. Йоганн організував капелу, і з першого концерту оркестру Штраус-син підкорив Відень – мешканці дивувалися таланту Йоганна. Успіх був грандіозним!
Якось Штраус за кілька хвилин записав вальс «Блакитний Дунай».
Вибачаючись за неохайний рукопис, він зробив напис на титульному аркуші, де вказав причину неохайності – композитор мав мало часу на запис, лише кілька хвилин.
Він і уявити не міг, що мелодія вальсу стане відомою у всьому світі.
Цілих дванадцять років Йоган-молодший концертував за кордоном. Але оркестр, створений Штраусом-молодшим, вимагав постійної уваги, оркестром треба було керувати.
І тому Штраус-молодший вдався до допомоги своїх братів.
Йозеф та Едуард, брати Йоганна, були талановитими музикантами та композиторами і завжди допомагали своєму братові.
Вони були так само популярні, як і Йоган-молодший. Іноді Йоганн жартома навіть уявлявся: «брат красеня Едуарда Штрауса».
Ірина Анищенко
.