Одного разу Россіні, слухаючи оперу в театрі, не витримав і тихенько сказав своєму супутнику, що сидів поруч:
Вперше у житті зустрічаю такого поганого співака. Ніколи не чув жахливішого співу.
На пропозицію сусіда покинути театр і піти додому, Россіні відповів:
– Ні в якому разі. Дочекаємось третього акту. За сюжетом його мають вбити. Це буде відплата за погані співи!
Одного разу Россіні похвалив Аделіну Патті за віртуозне виконання арії Розіни з «Севільського цирульника», але тут же вигукнув:
– Але хто написав цю музику? Ах да! – Цю музику написав Я!
* * *
Якось у творі Россіні одну партію виконувала співачка-бездар. Россіні перевірив її співочі дані і з’ясував, що вокалістка може заспівати лише одну ноту – сі-бемоль першої октави.
Композитору довелося написати арію на одній ноті. Все інше було покладено на оркестр…
Вийшла арія на одній ноті!
* * *
Одного разу Россіні прийшов у гості до свого приятеля – композитора Франсуа Буальдьє. А жили вони в одному будинку: Буальдьє – на першому поверсі, Россіні – на другому.
Гості, що зібралися, із захопленням відгукувалися про нову оперу господаря. Особливо високо оцінив її Россіні.
– Любий друже, – сказав Буальдьє, звертаючись до Россіні, – ви переоцінюєте мене. Як композитор ви стоїте вище за мене.
Россіні в житті був скромний і з повагою ставився до друзів та колег.
– Вище за вас? – Перепитав він з усмішкою. – Лише у тих випадках, коли ми з вами знаходимося одночасно у своїх квартирах!
* * *
Якось Россіні зустрівся на концерті з директором Неаполітанської консерваторії Цингареллі, який заздрив композитору і ненавидів його та його музику. Цингареллі прийшов зі своїм учнем і, як тільки випала нагода, звернувся до Россіні:
– Цей юнак – ваш непоправний шанувальник, Россіні. Переконайте його в тому, що потрібно вибрати більш гідний об’єкт для захоплення.
– Ви так старанно і з такою завидною постійністю займаєтеся цим, любий Цингареллі, що мені, право, нічого додати, – сміючись, відповів Россіні.
.