Одного разу Ференц Ліст відвідав Петербург. Місто здалося йому величним, суворим і похмурим.Граф Вієльгорський привітно привітав гостя, помітивши, що першим слухачем Ліста хоче бути сам імператор.

Потім додав, що багато в Листі здасться імператору дивним. Це чудове, довге, біляве волосся маестро. Таких не носять у Росії.

– Хіба ваш імператор перукар? – Запитав Ліст. – Я відростив собі волосся в Парижі і обріжу його теж у Парижі!

* * *

Одного разу Ліста звинуватили в тому, що він пише в основному для рояля і концертує на роялі.

На що Ліст відповів: «Вас дивує, що я зайнятий виключно фортепіано і не намагаюся рухатися далі на великій ниві творів театральної та симфонічної музики…
Так знайте, що мій рояль для мене – те саме, що моряку – його фрегат, арабу – його кінь. Більше того, досі він був моїм Я, моєю мовою, моїм життям!

А за десять років життя Ліста круто змінилося.

Він розлучається зі славою віртуоза, що концертує, і присвячує себе композиторській творчості, пише симфонічні твори.

Його «Угорські рапсодії» належать до найпопулярніших творів шаленої, пройнятої вільним духом романтичної музики.