Як побороти страх сценічного виступу – ця тема дуже важлива, як для учнів музичних шкіл, так і для викладачів, яким доводиться виступати в ролі виконавців, лекторів, масовиків-витівників, організаторів, ораторів, доповідачів. У яких тільки ролях не постають викладачі!

Але крім усього іншого, вони повинні ще навчити цьому навику своїх учнів – навику безстрашного виступу. А щоб цей навик прищепити, потрібно знати способи подолання страху сценічного виступу.

Сьогодні ми поговоримо на тему «Як подолати страх публічних виступів». Розберемо помилки, характерні для початківців виконавців, які виступають на сцені, і виявимо, як ці помилки усунути, щоб виступати впевнено, без страху і хвилювання.

Незабаром доведеться виступати. Але!

Багато хто настільки боїться ситуацій, пов’язаних із виступами, що всіма силами намагається їх уникнути.

І коли такі люди стикаються із першими складнощами, відступають і просто здаються.
Тому що – страшно.

Але! – У страха є одна особливість. Коли ми поступаємося йому – він розростається. Він охоплює нас. Він поглинає та поневолює нас.

І якщо вчора ми просто не могли знайти в собі сили, щоб підготувати виступ, то сьогодні вже зовсім намагаємося не виходити з дому, щоб не контактувати з людьми, і щоб у них не було можливості оцінити нашу сукню, зачіску, форму вух чи ходу.

Звучить як марення? Можливо. Але якщо ми постійно поступатимемося страху – у якихось, здавалося б, незначних дрібницях, таких як, наприклад, виступ перед колегами – то прийдемо саме до такого життя. До життя, яке складатиметься з одного лише страху, хвилювання та занепокоєння…

Впевнена, що не помилюся, якщо зроблю одне припущення. Багато хто постійно думає за інших людей. І ці думки починаються зі слів: “А раптом …”

А раптом він агресуватиме, якщо я спробую заговорити…

А раптом він перестане зі мною спілкуватися, якщо я зроблю щось не те…

А раптом вона образиться, якщо я скажу “Ні”…

А раптом вони вирішать, що я надто настирливий…

А раптом те, а раптом це…

У результаті ми живемо всередині своєї голови, у в’язниці власних думок і припущень, так і не дізнавшись, як у дійсності люди відреагували б на нас. І зверніть увагу, що всі ці “А раптом” працюють лише у негативному ключі. Вони сковують нас. Вони не дають нам побачити справжніх живих людей, бо ми бачимо все через каламутну призму страху.

І якщо я запитаю: – Ви вмієте яскраво, ефектно виступати? Не здивуюсь, якщо будуть сумніви.

А зараз уявіть маленьку дитину. Що вона відповість на запитання про його вміння – малювати, танцювати, співати? Він без вагань, трохи навіть здивовано відповість: – Так, звичайно.

А ми зараз замислилися. Хоча, бути добрим виступаючим – наше право, яке надане від народження. Але часто нам заважають скованість і невпевненість.

Переживати страх у певних ситуаціях – це результат “дресирування” у дитинстві та юності.
Нас вчили не висуватись, не встрявати у розмову старших, не лізти у бійки, уникати конфліктів – з нас робили слухняну зразкову дитину.
Це не погано та не добре. Це просто факт. Це реальність, у якій багато хто виріс, і в якій багато хто живе.

Але! Якщо опрацювати страхи, людина стане більш впевненою і рішучою, спокійною, енергійніою. І зможе отримувати задоволення від спілкування та виступів, навіть якщо це “не її”, і в принципі не подобається їй.

Викладач сміливо складе ефектну доповідь і виступить перед колегами, прибравши попередньо з голови постійні «відмазки» та похмурі думки.

Рейтинг страхів та природа страхів

Тема публічних виступів хвилює багатьох. І це не тільки виступ на сцені, виступ на нараді, а й повсякденне спілкування з колегами, рідними.

Що ж буває, коли з’являється почуття страху чи хвилювання?

– Поперше, затискачі (тобто, напруга): психологічні, голосові, фізичні (м’язові)

– Порушення ритму дихання

– Першіння в горлі, хрипота, сідає голос

– Тремтять руки, коліна, внутрішнє тремтіння

– Змінюється колір шкіри

– Потіють долоні

– Порушується процес мислення та мовлення

Подумайте. А що відбувається з вами, коли ви хвилюєтеся чи чогось боїтеся?

А які страхи є у вас, якщо, звісно, вони є? Чи якісь були?

А чи боїмося ми насправді того, про що подумали?

Якщо ми говоримо, що боїмося висоти, то, мабуть, ми боїмося сумного наслідку – впасти та розбитися. Страх як би застерігає нас від небезпеки і нагадує про необхідність самозбереження. І виступає у ролі союзника.

Тобто, страх оберігає нас.

А страх виступу, спілкування – знайомий де-кому?

І, якщо, знайомий, то в чому він виявляється, які ознаки хвилювання властиві, наприклад, вам?

Але, можливо, ми боїмося не самого спілкування, виступу, презентації? А зовсім іншого?
Боїмося провалу, бути не зрозумілими?

Страх ураження – що це?

Як часто буває – ми ще нічого не зробили – а вже боїмося. І боїмося, насамперед, поразки – раптом провалюся на співбесіді, раптом зганьблюся на публічному виступі, раптом не сподобаюся колегам, засміють, не підтримають.

І цей страх паралізує усі наші справи. Ми хочемо діяти, мріємо про успіх, але не робимо. Чому? Та тому, що так у нас ще є надія – краще підготуюся, і тоді виявлю себе у всій красі! (Далі можна продовжити свій перелік).

А якщо спробую, але не вийде, тоді будуть переживання, муки, гіркота поразки. А воно мені потрібне?

Невдача для нас схожа на провал і катастрофу.

І тому багатьом з нас краще і не починати щось робити – так звичніше. І самозаспокоєння нам на допомогу!

Так ось. – Щоб виступати без страху, вільно і впевнено, нам потрібно розуміти природу страхів, тобто, знати свого ворога «в обличчя» і треба подивитися страху в очі.

Дуже часто люди в опитуваннях ставлять страх публічних виступів на одне місце зі страхом смерті, або навіть вище. Напевно тому, що вмирати зараз ніхто не збирається, це буде колись, дуже не скоро, та й це не минуче.

А виступати доведеться зараз, і вже страшно.

Однак, завжди треба пам’ятати, що почуття страху знайоме кожній людині, що в страху немає нічого неприродного та ганебного.

Коли ми говоримо, що боїмося публічних виступів – ми боїмося косих поглядів, боїмося засудження з боку оточуючих, боїмося здатися дурнем, або потрапити в незручну ситуацію.

В основі страху лежить інстинкт самозбереження. І він бере своє коріння в доісторичній епосі, коли світ був ворожий до людини і на кожному кроці чатувала небезпека. Нині світ змінився. Більшість небезпек, які чатували на давніх людей, просто більше не існує. Але еволюція ще не встигла відреагувати на зміни, що відбулися. І ми продовжуємо боятися простих речей та дій, побоюючись, що вони приведуть до покарання.

І тому з′являються комплекси та різні “психологічні затискачі”.

Але що ж такого жахливого станеться у разі провального виступу? – Нас закидають помідорами? Нас не слухатимуть, з нас сміятимуться?

А чому ми вирішили, що виступ буде невдалим? Та й що означає наш виступ, наприклад, на пед.нараді, для світової історії?

Ну, чи не смішно нам самим стало?

Сьогодні ми спробуємо поставитися до страха не як до ворога, а як до союзника.

Чому союзника? Та тому, що страх свідчить про наші слабкі сторони. Боїмося води – треба навчитися плавати, боїмося виступати – потрібно прокачати у собі навички публічних виступів. Тобто почуття страху вказує на ресурс, якого ми не маємо, або є, але його не зовсім достатньо.

Тобто, страх показує, що потрібно прокачати свою компетентність.

І тому страх ми уявляємо як свого союзника, який допоможе і підштовхне нас підготуватися до виступу з усією ретельністю та відповідальністю, тим паче, що повністю страху позбавитися не можливо: страх – це процес усередині організму, який супроводжується викидом адреналіну. А адреналін у крові викликає драйв. І наше завдання – навчитися виробляти в собі стільки адреналіну, щоб око горіло, випромінювалася енергія, і щоб ми стали емоційними та налаштованими на виступ.

Більше того, поділитись своїми знаннями, виступити – таке бажання виникає у всіх. Виявитися хочеться кожному. Отримати увагу, схвалення та підтримку оточення.

Тоді чому ж з′являються страхи виступу?

Чому невпевнена в собі людина стримує пориви і бажання публічно виступати? Адже на стримування таких поривів витрачається дуже багато енергії.

Це виникає, насамперед, через те, що невпевнені люди бояться оцінки та конфлікту. І через те, що у таких людей – низькі амбіції.

Низькі амбіції

Набагато простіше не ставити собі амбітну мету взагалі. А краще – знецінити її. Мені й так непогано, навіщо мені ще й виступати. Краще посиджу в сторонці.

Позиція жертви

Жертва не бере на себе відповідальності. Це – головна її риса. Невпевнена людина теж не бере на себе відповідальність. І як наслідок, невпевненість сприяє пасивній життєвій позиції.

Підготувати виступ – це ж зайва робота та обов’язки! А якщо невдача – це ж яке важке переживання! Це ж провал, гірше якого нічого немає!

А найкращий спосіб уникнути помилок та невдач – нічого не робити. Це – одна з причин, через яку невпевнена людина опиняється в положенні жертви. Сам я нічого робити не можу – раптом не вийде.

Перфекціонізм

Це прагнення все довести до ідеалу. Зробити рівно як треба, без жодної помилки та помарок. Але “як треба” – ніколи не виходить. Завжди є щось, що можна покращити та доопрацювати. Така людина все одно ніколи не задоволена результатами своєї роботи. Тому, перфекціоніст ніколи не хоче братися за щось нове і відчуває дикий опір.

Програш у конкуренції

Невпевнені у собі люди не виносять конкуренції!

Це ж треба активно пред’являти себе. Не боятися програти. Тому вони всіма правдами та не правдами намагаються піти з конкуренції та не вступати до неї.

Відсутність віри в себе та свої можливості

“Що вони про мене подумають” – ключова думка невпевнених людей. Дивно, що часто такі люди не можуть відповісти навіть на запитання – а що ви думають про себе?

Тому, краще не висуватися, і не виступати, краще відсидітися.

Занижена самооцінка

Дуже частий супутник невпевнених у собі людей. Чому? Тому що дозволяє зняти із себе відповідальність!

Я не зможу, у мене не вийде, я не вмію – і можна навіть не братися за щось складне і відмазатися. До того ж, оточуючі іноді починають запевняти тебе, що ти молодець. І звертають на тебе увагу. Краса! Тож занижена самооцінка існує лише завдяки вторинній вигоді: притягненню уваги та зниженню відповідальності.

Вправи

І, якщо людина бажає виступати, але щось заважає, можу запропанувати де-які вправи. Наприклад,

Перфекціоністу:

– На думку “я мушу доводити до кінця все почате у щонайкращому вигляді”, необхідно сформулювати думку, яка буде відповіддю на цю установку. Наприклад, «якщо я захочу, я можу кинути будь-які справи у будь-який час і це нормально».

– Або визначати – за що ви несете відповідальність, а за що – ні. І брати на себе лише ту її частину, яка справді належить вам. І відмовлятися від того, що вам не належить.

Наприклад, ви берете на себе відповідальні за якісну підготовку виступу, але якщо зникло світло під час виступу – не беріть на себе зайвого – ви не Господь Бог.

Невпевненій людині:

– Доречна техніка “Я молодець”. Заведіть невеликий блокнот і покладіть його на чільне місце. Наприклад, у комп’ютера. Щовечора записуйте туди 5 речей, чому ви молодець сьогодні. Хваліть себе за всякі дрібниці та робіть це регулярно.Ця вправа спрямована на самопідтримку. Вона задає дуже хороше тло для прокачування впевненості у собі.

Підготовка виступу

І ось так плавно ми підійшли до того, що нас чекає виступ, а до виступу потрібно ретельно готуватися.

Якщо це музикант, то твір має бути вивчено напам’ять, якщо викладач – доповідач – він повинен знати, що буде говорити, а в темі розбиратися так, щоб бути під час виступу як рибка в воді.

Є вираз «найкращий експромт – це добре відрепетирована домашня заготівля».

І якщо ви собі кажете – спочатку я зроблю у своєму виступі це, а потім те, то не обманюйте себе. Швидше за все, виступ буде зім’ятим і не вдалим.
Будь-який виступаючий (навіть викладач перед колегами зі звітом за семестр) повинен виступ написати.

 

Чи є у вас план, або пам’ятаємо про структуру виступу

«Мої думки – мої скакуни» – це добре в пориві мрій чи спогадів, коли думки пурхають наче метелики. На виступі ж потрібен прописаний, чітко вивірений план, у який можна підглядати – раптом втратите хід думок. І, звичайно ж, цей план повинен бути в голові – ви повинні пам’ятати і візуально представляти кожен пункт написаного плану і суворо дотримуватися його. Не дозволяйте собі відійти від плану, інакше вас може занести далеко, ви забудете головну тему і не зможете повернутися до неї.

Лише коли у вас буде досвід виступів, можна підключити імпровізацію, але на той час страху публічних виступів вже не буде.

Підготовка виступу має 4 складові частини:

-Техічна

– Моральна

– Контентна

– Фізична

Технічна частина підготовки до виступу включає:

– перевірку вебінарної кімнати (відео, звук)
– перевірку працездатності свого комп’ютера, зокрема, достатній заряд
– гарне освітлення вас під час вебінару
– перевірку мікрофонів, сцени, якщо цей виступ наживо

Фізична частина підготовки до виступу включає:

– їжу за годину до виступу: бажані складні вуглеводи, які дадуть заряд енергії надовго
– наявність води, тому що від хвилювання пересихає в горлі

Контентна частина підготовки до виступу включає:

– план виступу: що говорю, що роблю – в якій послідовності
(необхідно мати написані тези та слайди презентації)
– гарне знання своєї теми – ми повинні розповісти виступ хоч із заплющеними очима, хоч спросоння

Підготовлений виступ дасть безцінний результат – ми перестанемо боятися виступати.

Моральна частина підготовки до виступу включає:

– підготовку як до приємної важливої події:
душ, улюблена туалетна вода, гарний костюм, якісне взуття

Все має бути так, щоб виступаючому було зручно.

І головне, запам′ятайте:

– страшно лише перші кілька хвилин
– після ви вже в потоці свого контенту та «у своїй тарілці»
– якщо дасте людям справді корисну інформацію, вони будуть вам вдячні.
– наступного разу виступати буде легше, бо мозок знає: він отримає «плюшку» – щиру подяку.

Вправи для вироблення впевненості

А зараз кілька вправ для вироблення впевненості, яка так потрібна для яскравого виступу. Це:

– Центр Всесвіту
– Презентація себе
– Аналіз та синтез
– Царська постава

Центр Всесвіту

Для кожної людини її ім’я звучить як музика. Воно найкраще.
І якщо хочете налагодити стосунки з колегами, хочете уславитися хорошим співрозмовником, частіше звертайтеся до людини на ім’я: наприклад: добрий день, Оксано Миколаївно. Так, Оксано Миколаївно, все це необхідно зробити… При цьому змінюйте інтонацію голосу і вираз міміки. А дикція при цьому – чітка і виразна.

Презентація себе

Якщо хочете ефектно виступати, уявіть, ніби ви – центр всесвіту – і навчіться з гідністю вимовляти своє ім’я.
– Вимовляємо, смакуючи кожен звук: Я – Ірина – з різною інтонацією та різними наголосами – на першому слові, на другому. Але голос має звучати гордо, впевнено, самодостатньо. – Це необхідно для вироблення впевненості та свободи в голосі.
– Вимовляємо те саме, але з інтонаціями висхідними, і низхідними – для вироблення пластичності та гнучкості голосу.

Аналіз та синтез

А тепер відчуємо кожну нашу клітинку, кожен наш орган і уявимо себе єдиною, цілісною натурою.
Для цього подякуємо кожному нашому органу, який вірою і правдою служить нам, наприклад: дякую тобі, серце, ти працюєш кожної миті, дякую тобі, мозок, за твою роботу, за твої позитивні думки.
Ця вправа допоможе виробити самоповагу, впевненість, самодостатність.

Царська постава

Яскравий виступ можна очікувати тільки від впевненої та вільної людини. У неї переконливий голос і вона гарно виглядає.

А тепер давайте уявимо собі людину не впевнену, яка боїться виступати, наприклад.

Голос у неї слабкий, невиразний, не емоційний. І… можна продовжувати.А як вона виглядає?У неї підняті плечі, голова, навпаки, втиснута в плечі, спина сутула, як знак питання.

Значить, логічно припустити, що внутрішні відчуття себе, наша постава, постановка корпусу взаємопов’язані зі звучанням нашого голосу та з нашою впевненістю?

А давайте підемо тепер від зворотного: виправимо поставу. Постановку корпусу змінемо на так звану царську. І, я вас запевняю, зміниться і звучання нашого голосу: з′явиться впевненість, відчуття своєї значущості, формування позитивного світосприйняття – тобто, ті якості, які допоможуть нам вільно спілкуватися та переконливо виступати.

Підготовка образу

Для безстрашного виступу ми повинні створити образ впевненої і успішної людини. Нам просто необхідно зробити перше хороше враження. І другого випадку створити перше хороше враження вже не буде – дублів немає!

І ось тут дуже важливий зовнішній вигляд. Тому що зараз нас будуть оцінювати – як ми одягнені, як причесані, який у нас манікюр. На все знадобиться всього лише кілька секунд. Усе! Враження про нас уже сформовано.

На що ще звернуть увагу – так це на те, наскільки впевнена у нас поза й рухи – а це: розправлені плечі, пряма спина, підборіддя гордовито (трохи, зовсім небагато) підняте. Про таку поставу кажуть, що вона «царська».

Позиція корпусу під час виступу повинна бути широкою: ноги на ширині плечей, можна трохи менше, руки не притискаємо до корпусу. Дана позиція виражає впевненість у собі та контроль ситуації.

Вироблення впевненості

Для тренування царської постави в приміщенні повинно бути дзеркало, щоб бачити себе і звикати до свого відображення. Для цього необхідний якийсь час і багаторазові тренування. В результаті нам простіше буде представляти себе зі сторони, і з часом це увійде в звичку.

Добре, якщо такі правила вбираються з дитинства, йдуть з сім’ї і закріплюються в школі. Але, якщо цього немає, то доведеться попрацювати над собою. Але нагорода буде 100 відсотків! І це нагорода в тому, що виглядати ви будете завжди впевненими. Не залежно від того – любите ви бути в центрі уваги, відчуваєте себе як рибка в воді під час виступу, спілкування, або, навпаки, боїтеся і хочете сховатися подалі в куток, щоб вас ніхто не бачив і не чув.

І так. Постава у нас царська, зовнішній вигляд, як на глянцевому журналі (по можливості). І тепер – уперед, переходимо до складання конкретного плану.

А це – план виступу, перелік необхідного приладдя, тобто усього, що знадобиться: ручка, блокнот, підготовлена презентація, технічні засоби. подумки прокручуємо свій виступ – що і в якій послідовності будемо виконувати.

Якщо це доповідь, а ви оратор-початківець – напишіть текст виступу і прорепетируйте перед дзеркалом. Попросіть бути першими слухачами своїх родичів. Якщо використовуєте у презентації слайди, відео, підготуйте та перевірте технічні засоби – щоб усе було у робочому стані.

Поради щодо подолання страхів публічного виступу

– зоровий контакт
– сенс виступу, паузи
– конкретні завдання

Зоровий контакт

Найважливіше в виступах – це зоровий контакт. Якщо Ви дивитеся в підлогу, стелю, собі під ноги, боїтеся зустрічатися поглядом із слухачами, вас не почують, вам не повірять, зрозуміють, що ви хвилюєтеся, боїтеся, але тоді навіщо взагалі ви вийшли на сцену?

Геть нерішучість, тримайтеся самодостатньо. не відводьте погляд від аудиторії. Чи не блукайте поглядом, а підтримуйте зоровий контакт, щоб виступ був впевненим і переконливим.

Навіть якщо ми створюємо саму презентацію і записуємо відео, дивитися потрібно в камеру, представляючи уявного співрозмовника.

Під час виступу, спілкуйтеся з групою слухачів, переводите погляд з одного слухача на іншого, приділяючи кожному 4-6 секунд. Так ви зможете встановити зоровий контакт з конкретною людиною. Якщо аудиторія велика, виділіть того, хто слухає уважніше за інших – це додасть вам впевненості.

А якщо ну дуже боїтеся, то дивіться не в очі глядачеві, а в перенісся, або поверх голів присутніх у залі, тим більше, якщо приміщення велике. Спрямувати погляд в останні ряди – дивіться вперед – що там у нас – двері, або стіна? Але не забувайте переводити погляд, злегка повертати корпус і голову, так складеться враження, що ви приділяєте увагу всім слухачам. І всіх як би охоплюєте поглядом. Незалежно від того – співаєте ви, або говорите, або зараз почнете грати.

Логічність виступу, паузи

– Залучіть увагу і надайте вплив на публіку, використовуючи тишу. А цього можна домогтися, використовуючи паузи.

Огляньте поглядом аудиторію, не метушіться, поспішайте повільно. Це змусить аудиторію відволіктися від сторонніх думок, гаджетів, розмов, і приділити увагу виступаючому – що це він мовчить, чому не починає виступ? Це як у Станіславського – «Взяв паузу – тримай!»

Пам’ятаємо про те, що композитор крім нот вживає в своєму творі ще і паузи. І застосовує їх там, де повинна бути тиша. Тобто паузи – теж частина музики, така ж, як і ноти. І часто паузи можуть бути потужним інструментом, і вони можуть говорити – підкреслити головну думку, змусити здивуватися, зупинитися, зітхнути, задати питання …

І про це слід пам’ятати. Особливо, учням, які не розуміють сенсу пауз, не витримують їх, намагаються швидше продовжити гру далі.

Застосовуючи паузи, у нас вже не буде байдужих слухачів – будуть здивовані або уважні, але вони будуть вже слухачами, і слухачами нашими. А далі – вже завдання – утримати цю увагу.

Конкретні завдання

Ставимо собі або учням конкретні завдання, наприклад:

Завдання № 1: вийти на сцену і не втратити свідомість! (Хороша задача для перших виступів).При цьому бажано, щоб не тремтіли коліна, і ви завчасно не втекли від слухачів! Впоралися з цим завданням? – Похваліть себе – я впорався, я – герой.

На наступний виступ додаємо завдання № 2: не забути текст, не збитися. А якщо збився – продовжити далі, як ні в чому не бувало. Тому що всі ми люди, і можемо збитися, забути. Але, це напрочуд, прощається публікою. Слухачі прихильно прощають, розуміють нас, починають схвально посміхатися, кивати головою, тобто морально підтримувати. Вони бачать в нас таку людину, як і вони самі, розуміють, що ми хвилюємося. І приймають такий виступ більш тепло, ніж вихолощений і бездушний.

Вправи для подолання страху публічних виступів

А зараз ми зробимо кілька конкретних вправ, які допоможуть подолати страх публічних виступів.

Stand Up

Поставимо собі нагадування на телефоні, наприклад, виконувати вправу щогодини – така собі виробнича гімнастика.

Зараз нічого не робіть. Увага! Подумки уявіть, як ви сидите, в якій позі, правильна чи це поза? А зараз – розправляємо плечі, підборіддя трохи піднімаємо. Прибираємо зморшки з чола. Перевірте, чи не зведені у вас брови, губи – в легкій напівусмішці, а очі – широко розкриті і – мені цей вираз дуже подобається – усміхнені.

І тепер цю ж вправу виконуємо стоячи. Додаємо правильну постановку. У чому вона полягає? – В стійкості!

Ноги – на ширині плечей, одна нога – висунута трохи вперед, щоб можна було переносити вагу корпусу з однієї ноги на іншу, і корпус при цьому був вільний. Руки – вільні, уздовж корпусу, не за спиною, і не схрещені на грудях.

Поза, коли руки, зчеплені за спиною, сприймається як виклик, загроза – що ти там ховаєш за спиною?

Руки схрещені на грудях – зневага до слухачів, гордовитість.

Ну а поза футболіста – взагалі викликає роздратування – чого ти боїшся, і навіщо вийшов на сцену?

Правильну поставу необхідно виробити, тому що це – добре кровопостачання і постачання кисню всьому організму, і ще – розмірена і спокійна робота серця.

Описану вправу Stand Up виконуємо за нагадуванням, яке встановлюємо на телефоні. Чуєте дзвінок – відразу встаєте і приймаєте сценічну постановку для вироблення впевненості. Це для просунутих, для тих, хто хоче швидше набути навичок безстрашного виступу.

Stop

Скоро виступ? І мозок постійно зрадницьки підсовує нам картинки провалу? Ми починаємо хвилюватися, частішає серцебиття?

Відразу ж говоримо своїй уяві «Стоп», і міняємо картинки провалу на картинки успіху.

Пам’ятаєте в творі «Віднесені вітром» героїня казала «А про це я подумаю завтра»?

Беремо на озброєння, і починаємо контролювати свої думки. Приборкаємо негативні думки і замінюємо на приємні. Але ці приємні думки потрібно відтворити і прожити для того, щоб, дійсно, навчитися прибирати страхи.

Але давайте розберемо більш детально те, чого ми вже трохи торкалися, і задумаємося, чи дійсно ми боїмося, наприклад, темряви. Ми боїмося НЕ темряви, а тих страшилок, які намалювали собі в голові – маніяків на темній вулиці, грабіжників в неосвітленому під’їзді. Ми боїмося глибин моря? – Ні, ми боїмося невідомості.

А давайте ка подивимося на ці страхи з іншого боку. Боїмося темряви – почуття самозбереження змусить зателефонувати, щоб нас зустріли. Боїмося висоти – а навіщо взагалі залізати на дах дев’ятиповерхового будинку? – Це з якого переляку? Боїмося морських круїзів – виберемо автобусний тур. Тобто до страху ми поставимося як до союзника, як до нашого охоронця. Попереджений – значить озброєний.

Так і зі страхом виступу на сцені. Розкажіть про почуте зараз учням, поясніть, що вони не особливі, а такі як всі – всі хвилюються, навіть досвідчені викладачі, адже ви не заглядали їм в душу і мозок, не чули їх серцебиття. Це, просто, здається, що вони не хвилюються. Хвилюються, ще й як! Просто вони мають більший досвід сценічного виступу, просто вони знають, що страх – союзник, і він попереджає про те, що до виступу, щоб гідно виглядати, потрібно готуватися на 250%, тому що 150 – втратиш по дорозі: щось забудеш, щось не врахуєш, будуть якісь дрібні і великі неприємності, але залишиться цілих 100%!

А ще дорослим треба нагадати, що усі страхи та комплекси у нас зароджуються у дитинстві.

Ось де-які помилки дорослих:

– Якщо дитина погано прочитала вірш, ми замість того, щоб її заспокоїти, показуємо своє розчарування. Дитина починає замикатися в собі замість того, щоб прагнути перемоги, і думатиме про те, щоб не зробити помилку.
– Сором’язливість може передаватися у спадок і з цим нічого зробити не можна. Але сором’язливість можна і придбати, наприклад, коли батьки чекають відмінного результату від дитини.

Наведу де-які правила, щоб позбавити дитину страху публічного виступу:

1. Спочатку виявіть причину страху публічного виступу у дитини.
2. Перегляньте свою виховну програму. Чи не порівнюєте Ви її з кимось? Не вимагаєте бути найкращою? Для дитини дуже важливою є батьківська підтримка. Вона має розуміти, що її люблять такою, яка вона є.
Сором’язливою дитина може бути через те, що їй не вистачає спілкування.
Привчайте дітей до спільних ігор і самі в них беріть участь.
3. Не змушуйте дитину без її волі виступати перед незнайомими людьми.
4. При кожному виступі Ви повинні бути поруч.
5. Влаштовуйте частіше вдома показові виступи, щоб бабусі, дідусі, сестри були першими глядачами. Аплодуйте дитині
і робіть якісь подарунки.
6. Поясніть дитині, що хвилюватися перед виступом це нормально. Просто зробить кілька глибоких вдихів та видихів. Нехай замість повної зали людей представляє маму та тата.
7. Налаштовуйте дитину на успіх. Скажіть їй, що Ви поряд, що допоможете їй.
8. Так само скажіть дитині, що при виступі потрібно посміхатися.
9. Хваліть дитину, але у справі. Не перестарайтеся.
10. Якщо дитина погано заспівала пісеньку, не лайте. Скажіть, що її виступ був добрий. Важлива не перемога, а участь, і ще буде багато виступів, щоб себе проявити.

Зупинись, мить!

І щоб відчути радість і задоволення, кайф і схвалення від публічного виступу. І надовго запам,ятати ці відчуття. Тому що все наше життя – це низка миттєвостей, які кадрами проносяться перед нами. Іноді несподівано з,являються в пам’яті моменти, які ми давним – давно забули. І викликають у нас різні почуття. А чи є у вас спогади, які викликають легкість та радість? Можете відразу ж згадати? Ось як та блискавка? Думаю, це під силу не всім. Потрібно подумати. Але якщо вже ми вибрали такий момент – перша зустріч зі своєю дитиною, або перший дзвінок, або, навпаки, останній дзвінок – ми відчуваємо конкретні почуття. А які моменти спливають в пам’яті у вас?

Вам було тоді так добре, що ви запам’ятали цей момент. Але можна ж і поміняти місцями. Щоб викликати почуття спокою, врівноваженості, успіху в майбутньому виступі, згадайте радісні моменти.

Але ці моменти можна «законсервувати», і коли потрібно – просто випустити з пляшки джина, який виконає ваше бажання. А якщо більш зрозуміло …

У той момент, коли вам буде несказанно добре, скажіть собі: я фотографую цю мить, вона залишиться зі мною. І в найдрібніших подробицях обов’язково проговорите, можна подумки – що ви бачите – спокійні хвилі лагідного моря, ласкаве сонце, доріжка відблисків на воді. І відчуття щастя. У кожного картинка буде своя. Головне, щоб ви дійсно відчували в цей момент блаженство. Закрийте очі і вже подумки уявіть сфотографовану картинку. Скажіть собі: в відповідальний момент я буду згадувати цю мить, і кожного разу переживати знову і знову радісні почуття.

Вправи перед виходом на сцену

1. І вже перед концертом, виходом на сцену, спочатку спокійно подихайте – зробіть де-кілька рівних глибоких вдихів і видихів – коли ми хвилюємося, наше дихання стає коротким і частим, серце стукає та підстрибує до горла. І нам необхідно приборкати дихання. Коли вдихаєте, намагайтеся не піднімати плечі та дихати животом.
2. При хвилюванні кров починає погано циркулювати, і наші кінцівки – ноги та руки стають холодними. Розітріть кисті рук, помасажуйте кожен палець, потрясіть руками. Згинайте та розгинайте пальці ніг.
Підніміться на шкарпетки, потім опуститеся на п’яти.
3. Легенько постукайте по грудній клітці кулаком або долонею, активізуйте грудний резонатор, щоб ваш голос звучав об’ємно та впевнено.
4. Порухайте плечима – підніміть їх і опустіть, зробіть кругові рухи вперед і назад.
5. Кінчиками пальців пройдіться по обличчю, легенько помасажуйте, поплескайте, приведіть м’язи обличчя в тонус
6. Погримасуйте, витягніть губи вперед у трубочку, поворушіть щелепою, щоб активізувати артикуляційний апарат
7. Розітріть мочки вух

Ці вправи відвернуть вас від почуття хвилювання і страху, заспокоять подих і налаштують на майбутній виступ.

А вже потім відкрийте банку з законсервованим щастям! Викличте сфотографовану мить, і у вас відразу ж почуття тривожності і хвилювання зміниться на умиротворення і спокій.

І звичайно ж, уявіть свій успіх – від впевненого появлення на сцені з усмішкою на обличчі, сміливого, переконливого виступу, і до оплесків, коли ви переможно залишаєте сцену.

Знецінення значення виступу

Але не перестарайтеся! Щоб не бути смішним на сцені.

Адже майбутній виступ – концерт, або доповідь перед колегами – не світового значення захід? І емоції не повинні зашкалювати, не повинні переважати. Розум повинен керувати емоціями виконавця.

А для цього просто знецініть значення вашого виступу, чи не перебільшуйте його значення.
Навіть якщо щось піде не так, то ж нічого смертельного не відбудеться! Ви залишитеся живі, і вас не закидають гнилими помідорами.

Пам’ятайте, кожен має право на помилку. Просто потім проаналізуйте свій виступ, і якщо щось не викличе у вас схвалення, скажіть самі собі: я набуваю досвіду, і наступний виступ буде кращій, ніж цей.

Відкрию вам страшну таємницю – для слухачів це не буде такою масштабною подією, як для вас – ваш виступ. Ну, виступили, ну обговорили вашу гру або доповідь. На черзі – наступний виконавець. І тому…

Підсумок

Завтра виступ?

Значить:
– Вчасно лягайте спати, а перед цим послухайте медитацію, заспокійливу музику.
– У день виступу вже не повторюйте, не доучуйте – все добре робити вчасно. Не наївся – НЕ налижешся – говорить народна мудрість.
– Уникайте будь-яких фізичних і емоційних навантажень.
– Головне в день виступу – добре виглядати.
А для подолання страху сценічного виступу ви вже все виконали заздалегідь.

Тому – успішних і безстрашних вам виступів!

Подивіться запис майстер-класу

З вірою в вас, Ірина Анищенко

.