Вокальний твір є поєднанням музики та літературного тексту. З одного боку, зміст такого твору легко зрозуміти завдяки словам. А з іншого боку – у виконавця з’являються додаткові складнощі щодо передачі змісту твору.
У співака має бути чітке правильне мовлення та професійна дикція. Над дикцією потрібно постійно працювати. Для цього є певні вправи, виконання яких допоможе покращити дикцію. Про вимову приголосних та голосних звуків ми вже говорили у попередніх статтях.
Сьогодні розберемо вправи, які складаються з поєднань приголосних і голосних звуків.
Перш за все, слід відпрацювати артикуляцію голосних та приголосних звуків – окремо кожного звуку.
Виконувати вправи краще перед дзеркалом. У кожному класі вокалу мають бути дзеркала. По-перше, коли вокалісти-початківці звикнуть до свого відображення в дзеркалі, вони менше хвилюватимуться на сцені. По-друге, учні навчаються контролювати артикуляцію, завдяки чому навчання вокалу просуватиметься швидше.
Опрацювання голосних звуків
Для початку потрібно відпрацювати окремі голосні, а потім вже – поєднання голосних та приголосних звуків.
А – Е – І – О – У – И
Чергування голосних може бути в різній послідовності:
І – Е – А – О – У – И
О – У – А – І – И – Е
Артикуляція перевіряється для початку беззвучно – обрис губ, становище язика, вільна нижня щелепа. Потім додається голос. Напочатку після кожного голосного робиться цезура (зупинка), потім вправа вимовляється на одному видиху. Темп вправи спокійний. Динаміка – помірна, у діапазоні уникаємо крайніх звуків. Мета вправи – звільнення від затискачів, м’язової напруги.
При відпрацюванні звуку “А” нижня щелепа опускається, язик не повинег підніматися “горбиком”. Важливо, щоб під час вимови звуку “А” голос не звучав напружено і відкрито (так званий “білий звук”). Щоб цього не відбувалося, потрібно не відкривати занадто широко рота, обрис рота (артикуляцію) наблизити до вимови звуку «О».
На звуку “О” губи округляються, щелепа опускається менше, ніж на звуку “А”.
При вимові звуку «У» губи витягуються в трубочку вперед. Губи злегка прочинені.
При вимові звуку “Е” нижня щелепа менш опущена, ніж при вимові “А” і “О”. І рот відкривається не так широко, як при вимові «А» і «О». Язик округляється передньою частиною, а кінчик язика опускається.
При вимові звуку «І» язик подається вгору і вперед, куточки губ трохи розтягнуті. Відстань між зубами мінімальна.
Подивіться і послухайте, як виконує вправу Щербаченко Дарина – учениця моєї колеги, викладачки вокалу Костюк Ганни Костянтинівни. Завдання: чітко і голосно промовляти голосні, слідкувати за правильною артикуляцією.
Крім того, що голосні можна промовляти, їх корисно ще й проспівувати, при цьому слідкуємо, щоб вимова була правильною, а артикуляція – ясною.
Дивимося і повторюємо, як у відео – уривку відкритого уроку викладачки вокалу Костюк Ганни Костянтинівни. Вправу виконує її учениця Щербаченко Дарина.
Дієві дикційні вправи – вправи, засновані на емоційному забарвленні кожної голосної в супроводі рухів і відповідної міміки.
Дивимося уривок відкритого уроку викладачки вокалу Костюк Ганни Костянтинівни з ученицею Щербаченко Дариною.
Поєднання приголосних з голосними звуками
Починати вправи корисно з «мукання».
1. На спокійному протяжному видиху вимовляємо закритим ротом:
М-М-М-М-М-М…
Уникаємо крайніх звуків діапазону, динаміка – середня. Зуби не зчіплюємо, губи щільно не стискаємо, щоб не було дзвону на губах. Ця вправа допомагає у виробленні точної інтонації. Під час співу закритим ротом на звук «ммм» м’яке піднебіння піднімається і стає рухливим. Початківцям вокалістам важливо зрозуміти, що таке співати на «позіханні», і відчути піднесене м’яке піднебіння.
Після роботи над звуком “МММММ” приєднуємо до звуку “М” голосні.
2. На енергійному видиху призовно вимовляємо окремо кожен склад:
Ма! Ме! Мі! Мо! Му! Ми!
3. Повторюємо кожен склад з попередньої вправи по вісім разів, підкреслюємо перший склад:
Мама мама мама мама
Меме меме меме меме
Мімі мімі мімі мімі
Момо момо момо момо
Муму муму муму муму
Мими мими мими мими
Ускладнюємо попередню вправу, додаємо в кінці мови приголосний звук:
Манн – Менн – Мінн – Монн – Мунн – Минн
Мамм-Мемм-Мімм-Момм-Мумм-Мимм
4. Додаємо йотовані голосні:
Мя = мйа, Мю = мйу, Мэ = мйе
Вимовляємо так, як написано: приголосний звук “М”, потім “Й” і додаємо голосний “А”. Приголосний звук і звук “й” вимовляємо коротко, а голосний “А” – довго, протяжно.
5. У всіх попередніх вправах (1-4) замінюємо приголосний звук «М» на приголосний «Н» та повторюємо вправи 1-4
6. Аналогічно замінюємо звук “М” на приголосний “Л” і повторюємо вправи 1-4
7. Замінюємо приголосний звук “М” на приголосний звук “Р” і повторюємо вправи 1-4.
Пам’ятайте, звук «Р» потрібно вимовляти гучно та розкотисто. Наприклад, РРаРР, РРоРР
8. Замінюємо приголосний звук із 1-4 вправ на звук «В» і повторюємо ці вправи
9. Замінюємо приголосний «М» із вправ 1-4 на звук «Ф» і повторюємо ці вправи
Робота над парними приголосними:
1. Активно вимовляємо, чергуючи звуки:
п-б, б-п, п-б, б-п.
Звуки короткі, без зайвих призвуків.
2. Промовляємо склади:
пі, пе, па, по, пу
бі, бе, ба, бо, бу
Звук «б» – дзвінкий, вибуховий.
3. Наприкінці складів додаємо приголосний звук:
піп, пеп, пап, поп, пуп
біб, беб, баб, боб, буб
Наприкінці складу вимовляти звук «б» дзвінко, не замінюючи його звуком «п».
4. Працюємо над парними приголосними т-д. Повторюємо вправи 1-4, замінюючи приголосні п-б на приголосні звукм т-д.
5. Працюємо над парними приголосними в-ф. Повторюємо вправи 1-4, замінюючи приголосні п-б на приголосні звуки в-ф.
6. Працюємо над парними приголосними г-к. Повторюємо вправи 1-4, замінюючи приголосні п-б на приголосні звуки г-к.
Робота над свистячими та шиплячими приголосними
1. На довгому видиху тягнути звуки:
с-с-с-с-с-с-
з-з-з-з-з-з
ш-ш-ш-ш-ш
ж-ж-ж-ж-ж-ж
ц-ц-ц-ц-ц-ц-ц
ч-ч-ч-ч-ч-ч-ч-ч-ч
2. Вимовляємо склади, приголосні – короткі:
Са – се – сі – со – су
За – зе – зі – зо – зу
Ша – ше – ши – шо – шу
Жа – же – жи – жо – жу
Ца – це – ці – цо – цу
Ча – че – чі – чо – чу
3. Наприкінці складів промовляємо дзвінкі та глухі звуки. Дзвінкі приголосні не замінюємо глухими, вони мають звучати твердо та активно.
Саз – сез – сіз – соз – суз
Зас – зес – зіс – зос – зус
Шаж – шеж – шиж – шож – шуж
Жаш – жеш – жіш – жош – жуш
У представлених вправах приголосні звуки потрібно вимовляти чітко і коротко. Артикуляція звуків має бути рухомою та енергійною.
Виробляючи навички правильної дикції, не забувайте також про виразність та мелодійність мови.
Пам’ятайте про вираз: голос – ваша візитна картка. І тому знайдіть час та попрацюйте над дикцією. А для учнів-вокалістів дикційні вправи – обов’язкова складова кожного уроку вокалу та домашніх завдань.
Удачі в роботі.
З повагою, Ірина Аніщенко
.